Чорний піар проти організації

Чорний піар проти організації - один із найпопулярніших і найпоширеніших методів конкурентної боротьби.

Будь-який маркетолог, що поважає себе, чудово розуміє: недостатньо пропонувати якісні послуги, недорогі товари та рекламувати свою діяльність, щоб посісти провідну позицію у висококонкурентній ніші.

Тому у сферах із високою конкуренцією одним із найдієвіших методів просування своїх послуг є усунення конкурентів із ринку. Адже коли кількість конкурентів зменшується, ринок можна поділити на сфери впливу.

Візьмімо, наприклад, невелике місто, у якому лише два постачальники певних послуг. Припустімо, дві компанії займаються доставкою питної води в організації.

У них приблизно однакові ціни, однакова якість товару. Тобто практично однакова питна вода за тією самою ціною. Доставка в офіси також безкоштовна або здійснюється за однаковими тарифами.

Фактично вони однакові.

І в цій ситуації ви можете нескінченно витрачати гроші на рекламу, намагаючись довести, що ви кращі. Але витрати на рекламу будуть доволі високими, і витрачатися на неї доведеться постійно: рекламні кампанії йтимуть з обох боків.

Якщо ж один з учасників ринку застосує чорний піар проти другого, то він просто виграє. Тому що він може запустити піар-кампанію, у якій поширить інформацію про те, що його конкурент, у цьому випадку постачальник води, банально наливає цю воду з-під крана, зриває строки доставки, грубить, хамить, обманює клієнтів або не виконує взятих на себе зобов'язань.

І все.

Люди, які побачать цю інформацію, природно, не звертатимуться до конкурента, а прийдуть до другого учасника ринку, який фактично стане монополістом.

Таким чином, один раз запустивши з доволі невеликим бюджетом чорний піар проти свого конкурента, можна стати лідером і монополістом у своїй сфері.

При цьому такий підхід набагато дешевший, ніж постійно витрачати гроші на рекламу.

І тут ми підходимо до того, як саме здійснюється чорний піар проти організації, які методи атаки на конкурентів найефективніші, які дешеві, а які потребують спеціальних агентств із великими можливостями.

1. Чорний піар проти організації в інтернеті

1.1. Негативні відгуки про компанію

1.1.1. Додавання негативних відгуків від імені клієнтів

Найпростіший і найпоширеніший метод чорного піару проти організації - це розміщення негативних відгуків.

Як правило, коли люди хочуть дізнатися, хороша організація чи ні, вони шукають про неї відгуки.

Відгуки можуть розміщуватися на Google Картах і Яндекс Картах, де їх можна подивитися прямо в картці організації. Це найпростіший варіант.

Або ж на спеціалізованих сайтах відгуків, де розміщуються відгуки клієнтів і співробітників, таких як Отзовик, Фламп та інші.

Як правило, відгукам люди довіряють доволі сильно, тому що відгуки пишуть клієнти.

І один зі способів чорного піару проти організації - це додавання відгуків від імені клієнта.

Цей спосіб є одним із найдієвіших і найпростіших. Він підходить для чорного піару проти будь-якої організації, як маленької, так і великої.

1.1.2. Додавання негативних відгуків від імені співробітників

Цей спосіб теж доволі ефективний, тому що сайтів із відгуками про роботодавців набагато більше, ніж сайтів із відгуками клієнтів.

І відгуки про роботодавців часто індексуються набагато краще.

Є безліч спеціалізованих сайтів із відгуками про роботодавців: AntiJob, NakhJob, DreamJob, «Правда сотрудников». Вони добре показуються в пошуку за запитом «відгуки про» з назвою організації.

Тому, коли ведеться чорна піар-кампанія, не варто ігнорувати додавання відгуків від імені співробітників, як колишніх, так і чинних.

Наприклад, колишні співробітники можуть у відгуках розповідати про те, що вони звільнилися з компанії через те, що компанія підставляє своїх співробітників, змушує їх надавати неякісні послуги клієнтам або обманювати клієнтів.

Для кожної сфери діяльності можна придумати свої аспекти, у яких нібито колишні співробітники звинувачуватимуть компанію в тому, що вона веде справи нечесно стосовно клієнтів.

Якщо компанія продає якісь товари, то в таких відгуках можуть вказувати, що ці товари низькоякісні, не відповідають ринковій ціні або взагалі є підробками.

І розповідати про те, що коли клієнт це розуміє і починає скаржитися, намагається повернути товар, то співробітник компанії залишається наодинці з проблемою. Причому винним виставляють безпосередньо самого співробітника, а не керівництво.

На співробітника вішають спеціальні нестачі, намагаючись покрити збитки від поверненого або неякісного товару.

Або ж, якщо компанія надає послуги, то провину за неякісне обслуговування також покладають на співробітника, хоча керівництво саме дало наказ саме так надавати послуги.

Іншими словами, у негативних відгуках від імені співробітників поширюється нібито інсайдерська інформація про те, як клієнтів обманюють або який неякісний товар продає компанія.

І найчастіше негативний ефект від відгуків співробітників вищий, ніж від відгуків клієнтів.

Тому що компанія може сказати, що в неї ніколи не було такого клієнта, що це все наклеп. Але коли скаржаться її колишні співробітники, ця інформація сприймається як правдива та інсайдерська.

1.1.3. Очорнення співробітників і керівників компанії

Ще одним доволі дієвим методом дискредитації організації є очорнення її співробітників і керівників.

Коли в нас є інформація про співробітників компанії, можна почати чорний піар безпосередньо проти цих співробітників. Тому що вони є частиною компанії, і їхня репутація впливає на репутацію самої організації.

Найчастіше застосовуються ті самі методи.

Це відгуки, тільки в негативних відгуках вказують ПІБ конкретних співробітників, яких виставляють шахраями, які нібито підставляють клієнтів, організовують корупційні та шахрайські схеми, вимагають відкатів, поводяться по-хамськи стосовно клієнтів.

Таким відгукам найчастіше більше довіряють, тому що в них вказані конкретні люди, реальні співробітники компанії, а не безособові автори, про яких нічого не відомо.

1.1.4. Поширення негативних відеовідгуків від імені клієнтів

Ще один метод чорного піару проти організації - це поширення негативних відеовідгуків від імені клієнтів.

Тут важливо розділити два типи.

Перший - негативні відеовідгуки про компанії, що надають послуги.

Якщо компанія надає послуги, то записується відеовідгук від імені клієнта, псевдоклієнта, про те, що послуги були надані неякісно, що компанія взяла гроші, але не надала оплачених послуг.

Або створюється ціла історія про те, як компанія неякісно надала послуги, потім обманула клієнта, взяла гроші, погрожувала після розміщення негативних відгуків, а адвокати компанії тиснули на клієнта й усіляко йому погрожували.

Такі відеовідгуки записують спеціально запрошені люди, актори, після чого ролики розміщуються в соціальних мережах і використовуються як доказова база для публікацій у ЗМІ.

Другий - негативні відеоогляди товарів компанії.

Якщо компанія продає товари, то одним із методів є відеоогляди, коли спеціально наші люди роблять відеоогляд цього товару.

При цьому в товарі штучно створюються якісь дефекти, або береться прострочений товар, очікується закінчення строку придатності чи штучно проставляється прострочена дата.

У нашій практиці був випадок, коли потрібно було дискредитувати роботу продовольчого магазину.

Тому наші співробітники спеціально дістали партію простроченого товару, занесли її в магазин і розклали на полицях.

А далі просто зробили відеоогляд про те, як нібито випадкова людина заходить у супермаркет, бере з полиць магазину товар і показує, що цей товар уже давно прострочений, але при цьому перебуває на полицях супермаркету.

І далі такі відеоогляди вже поширювалися в інтернеті.

1.2. Чорний піар через публікації негативної інформації в ЗМІ

Наступний спосіб чорного піару проти організації - один із найефективніших і таких, що викликають найбільшу довіру.

Це дискредитація компанії через публікації негативної інформації про неї в засобах масової інформації.

Це можуть бути новинні сайти, новинні групи в соціальних мережах, друковані видання або ж інсценування новинних відеосюжетів відомих телеканалів.

Далі поговоримо конкретно про кожен із цих методів.

1.2.1. Розміщення негативної інформації про компанію в ЗМІ

Перший метод - розміщення негативної інформації про компанію в засобах масової інформації.

Як свідчить наша практика, це один із найефективніших методів, тому що люди звикли довіряти новинам.

І коли компанія стає учасником якогось скандалу, який висвітлюється в ЗМІ, це викликає довіру і дуже сильно підриває репутацію цієї компанії.

Цей метод доволі вузький: багато компаній, які зараз пропонують чорний піар, просто не можуть собі його дозволити. У них немає виходу на редакції, і вони не працюють у цій ціновій категорії.

Тому такий метод пропонують лише авторитетні агентства, які давно працюють у цій сфері та мають прямий вихід на новинні сайти й редакції ЗМІ.

Суть методу полягає в тому, що вигадується якийсь скандал навколо об'єкта чорного піару, тобто організації, і новини про це розміщуються в різних ЗМІ.

Ось тут важливо розуміти охоплення та цілі проєкту.

Розміщення може бути регіональним, коли новини публікуються на сайтах і в засобах масової інформації конкретного регіону. Наприклад, у новинних пабліках, на новинних сайтах і міських форумах певного міста.

Або ж, коли бюджет дозволяє і компанія велика, усе це виноситься на федеральний рівень. Уже підключаються великі федеральні ЗМІ та загальноновинні сайти, які висвітлюють події всієї країни.

Прикладом може слугувати звинувачення в шахрайстві.

Поширюються новини про те, що обманутий клієнт такої-то компанії звернувся до суду або влаштував одиночний пікет із вимогою повернути йому гроші.

Або ж запускаються новини про те, що проти цієї компанії прокуратура чи Слідчий комітет веде розслідування за фактами шахрайства, несплати податків, контрафакту та іншого.

Тут уже фантазія не обмежена.

Також одним із методів є розміщення в ЗМІ інформації про те, що ця компанія припинила свою діяльність, її діяльність визнана незаконною або ж товари, які вона продає, є небезпечними чи підробленими.

Як уже говорилося вище, під час роботи з певною компанією детально вивчаються її вид діяльності, ті послуги чи товари, які вона пропонує.

І конкретно для об'єкта чорного піару визначаються негативні чинники, які можуть відлякати її клієнтів. На цьому й робиться акцент у публікаціях у ЗМІ.

Також важливо розуміти, що під час підготовки публікацій у ЗМІ ми створюємо й доказову базу.

Тому що, як правило, у будь-якої компанії є свої юристи, які можуть намагатися оскаржити ці публікації, подати позови про наклеп.

І ось тут уже важливий професійний підхід, щоб створити таку доказову базу й таку схему, за якої захисники компанії не зможуть оперативно видалити негатив про себе в ЗМІ.

1.2.2. Створення та поширення підроблених новинних відеосюжетів

Наступний метод чорного піару - це створення та поширення новинних відеосюжетів, які копіюють стиль відомого телеканалу.

Що мається на увазі?

Наприклад, компанія федеральна, і ми робимо відеосюжет, який повністю копіює стиль новин Першого каналу або програми «Вести».

Готується сценарій, береться ведучий, створюється віртуальна студія в стилі відомої новинної передачі.

І ведучий розповідає про те, що ця компанія стала об'єктом скандалу, кримінальної справи. І масштаб її махінацій або злочинів є федеральним.

Або ж повідомляється про те, що керівництво цієї компанії заарештували, керівники є іноагентами, виводили гроші, підтримували військових іншої країни.

Або з'являються кадри, які видаються за обшуки правоохоронними органами в офісі компанії.

Такий відеосюжет практично неможливо відрізнити від реального сюжету в новинах.

І цей відеосюжет поширюється в соціальних мережах як запис новин із телебачення, який нібито виходив в ефір у якусь із дат.

Далі в ЗМІ поширюються новини з посиланням на цей відеосюжет.

Тобто фактично відеосюжет сам стає інфоприводом.

Перевірити достовірність такого відеосюжету доволі складно: потрібно надсилати запит телеканалу й з'ясовувати, чи виходила така передача, причому часто невідомий навіть час її ймовірного виходу.

І поки компанія намагається все це з'ясувати, минає час, і її репутація дуже сильно страждає.

Також новинним відеосюжетам довіряють більше, тому що ніхто з аудиторії навіть не підозрює, що новинний відеосюжет можна підробити й що насправді такого по телевізору не показували.

Як правило, новинні відеосюжети викликають величезний суспільний резонанс.

Тому під час розміщення такого сюжету в групах соціальних мереж його, як правило, переглядає більша кількість людей, ніж звичайну текстову новинну статтю.

Також модератори новинних груп і засобів масової інформації доволі скептично ставляться до текстових новин і вимагають підтвердження кожного юридично спірного моменту. Тому що текст можна написати будь-який і розмістити в ньому будь-який наклеп.

А ось коли вони бачать новинний відеосюжет, нібито записаний із телевізора, вони самостійно не можуть перевірити його достовірність і тому часто не замислюються над тим, що це підробка.

Тому його розміщують практично завжди без відмови.

І цей метод є одним із найубивчіших для репутації, найдієвіших, хоч він і є одним із найдорожчих.

1.3. Чорний піар проти організації в соціальних мережах

Наступний метод чорного піару - це чорний піар проти організації в соціальних мережах.

Цей метод передбачає залучення великої, причому доволі цільової аудиторії, і створення суспільного резонансу навколо скандалу - реального або штучно створеного, у якому бере участь компанія.

Фактично будь-який негатив навколо навіть найменшої компанії можна перетворити на подію, яка викличе ажіотаж у людей, що не мають стосунку до цієї компанії й ніколи про неї не чули.

Наприклад, візьмімо той самий приклад із доставкою або виробником води в якомусь маленькому місті.

Фактично в таких містечках усі одне одного знають, а аудиторія соціальних мереж, по-перше, доволі молода, по-друге, доволі обмежена.

Але це можна використати як плюс, тому що всі вони зосереджені, як правило, в одних місцях: у пабліку свого міста, у новинних групах, присвячених подіям цього міста.

Якщо розмістити інформацію в таких пабліках, вона швидко пошириться завдяки репостам, викличе резонанс завдяки коментарям. Тому цей метод можна використовувати практично проти будь-якої компанії з будь-яким охопленням.

Що більше місто, що більша компанія, то більший суспільний резонанс можна створити.

Наприклад, можна поширити інформацію про те, що в місті стався спалах дизентерії або холери й, як з'ясувалося, він був спричинений водою, яку привозила або виробляла ця компанія.

Така новина вже викличе резонанс у людей, які купували цю воду або знали щось про цю компанію.

Але для того, щоб розширити аудиторію й викликати ще більше обурення та суспільний резонанс, можна додати подробицю про те, що внаслідок цієї епідемії або спалаху загинула грудна дитина, а мати після цього порізала собі вени.

Такий прийом дозволить залучити додаткову аудиторію, що співчуває, і викличе ненависть до цієї компанії.

Одним із підвидів такої кампанії є створення негативного тону під дописами в соціальних мережах.

Береться спеціально створена бот-мережа акаунтів, які під кожною такою новиною розміщують коментарі. Причому тексти цих коментарів спочатку написані так, щоб викликати в людей бажання обговорювати.

Наприклад, можна від імені співробітників компанії почати по-хамськи відповідати на повідомлення всіх, хто якось був залучений до обговорення, і тим самим викликати ще більше обурення.

Або ж від імені компанії випустити заяву, яка б ще сильніше її дискредитувала.

Є такий психологічний прийом, коли під новими дописами, де ще немає коментарів, додаються коментарі кількох людей із використанням бот-мережі, і це спонукає інших людей відповідати на ці коментарі.

Такий спосіб відразу задає тон обговоренню й залучає до теми більше людей.

Також додаються заклики до бойкотування діяльності цієї компанії, скарг на неї або ж якась додаткова інформація про те, що люди й раніше труїлися продукцією компанії, але цьому не надавали розголосу.

І такий метод чорного піару дуже дієвий, тому що він викликає суспільний резонанс. За правильного підходу можна створити природну, натуральну хвилю негативу серед реальних людей, які навіть не підозрюють про те, що вони стали просто маріонетками в чиїйсь грі.

1.4. Поширення повідомлень від імені нібито постраждалих клієнтів на юридичних форумах

Наступний метод чорного піару - поширення повідомлень нібито від імені колишніх клієнтів на юридичних форумах, сайтах консультацій і майданчиках «запитання - відповідь».

Цей спосіб є одним із методів створення доказової бази про існування обманутих клієнтів.

Для кожної компанії розробляється список можливих методів обману клієнтів, які могла б використовувати компанія в цій сфері діяльності. Далі ці методи видаються за вже здійснені.

Наприклад, якщо компанія працює у сфері послуг, то від імені клієнтів на спеціалізованих юридичних форумах ставиться запитання з описом ситуації: ця компанія мене обманула, надала послуги, що не відповідають домовленостям, або не виконала взятих на себе зобов'язань.

«Підкажіть, будь ласка, що можна зробити, як отримати допомогу і як юридично себе захистити?»

Або ж ще один метод, коли людина скаржиться юристам і просить юридичної допомоги нібито після погроз компанії.

Наприклад, людина залишила негативний відгук про компанію, але служба безпеки компанії спочатку видалила цей відгук через скарги або ж знайшла клієнта й за допомогою сили змусила його видалити відгук.

Заяву в поліцію не прийняли, надходять постійні погрози від представників компанії. І ось як можна юридично себе від цього захистити?

Такий метод доволі дієвий для створення негативного образу навколо компанії, коли неможливо додати негативні відгуки.

Наприклад, якщо компанія швидко оскаржує негативні відгуки, видаляє їх або ж просто купила модерацію та видалення негативних відгуків про себе на спеціалізованих майданчиках.

Тоді такі запитання на юридичних форумах фактично є відгуками, створюють негативне інформаційне тло навколо компанії й використовуються як доказова база того, що компанія є шахраєм або погрожує своїм клієнтам.

А відсутність негативних відгуків подається як доказ того, що компанія пресує кожну людину, яка намагається додати негативний відгук.

2. Чорний PR проти організації в офлайні

Одним із найпросунутіших і найдієвіших методів, які пропонує наша компанія, є чорний PR проти організації в офлайні.

Це доволі широкий спектр послуг, які індивідуально продумуються, розробляються і здійснюються співробітниками нашої компанії в серйозних проєктах і під час витіснення конкурентів із ринку.

Цей метод може включати різноманітні варіанти роботи.

Усі їх описати практично неможливо, тому зупинимося на деяких із найпростіших і найпоширеніших методів роботи в офлайні проти організації.

2.1. Робота з псевдоклієнтами

Один із методів - це робота з псевдоклієнтами.

Для того щоб завантажити компанію додатковою роботою і не дозволити повною мірою обробляти заявки нових клієнтів, організовується потік звернень псевдоклієнтів.

Тобто береться велика група людей, які звертаються до компанії по її послуги.

Важливе застереження: цей метод підходить для тих компаній, які пропонують послуги або є продавцями й працюють за безготівковим розрахунком.

Як уже говорилося вище, у компанію організовується потік заявок від нібито клієнтів, які намагаються максимально тягнути час.

Кожен із цих псевдоклієнтів намагається максимально завантажити менеджера, який із ним спілкується. Просить додаткову інформацію, говорить про якісь помилки, проблеми, постійно підтримує зв'язок із менеджером, не даючи йому перемикатися на реальних клієнтів.

Тобто завдання цього методу чорного піару - максимально витратити час співробітників компанії, проти якої ведеться чорний піар, на несправжніх клієнтів.

Також однією з цілей є отримання додаткової інформації про компанію, яка надалі може бути використана як доказова база під час розміщення негативних відгуків або публікацій у ЗМІ.

Що мається на увазі?

Наприклад, отримання реквізитів банківських рахунків компанії, текстів договорів, прізвищ та імен співробітників, керівників, повного каталогу товарів або послуг, на підставі яких надалі будуть складені тексти відгуків або публікацій у ЗМІ.

Результатом цього методу є те, що співробітники компанії практично весь свій час витрачають на людей, які зрештою не стануть її клієнтами, і не можуть обробляти реальні заявки клієнтів, які хочуть скористатися послугами цієї компанії або купити її товари.

2.2. Створення негативного тла навколо офісу компанії

Наступний метод роботи в офлайні - це створення негативного тла навколо офісу компанії.

Фактично його мета - створити інфопривід для подальших публікацій у ЗМІ та соціальних мережах.

Що мається на увазі?

Тут важливо розрізняти кілька напрямів.

2.2.1. Розклеювання та роздавання листівок

Один із напрямів - це розклеювання та роздавання листівок у тому районі, де розташований офіс компанії, або в тих районах, де перебувають клієнти цієї компанії.

Сенс методу полягає в тому, що на листівках може бути розміщений якийсь негатив про компанію. Наприклад, інформація про те, що вона є шахраєм, із посиланнями на відповідні ресурси з негативною інформацією про компанію.

Або ж ці листівки поширюються як реклама від імені компанії.

Але роздавання листівок відбувається агресивним способом.

Наприклад, на листівках розміщується реальна реклама компанії, але ці листівки наклеюються на машини. Причому вони не просто розміщуються, а саме наклеюються на лобове скло так, що відірвати їх неможливо.

Або ж на під'їзди в тих місцях, де це дуже незручно, заклеюють якусь інформацію цими листівками чи закидають величезні стоси листівок у поштові скриньки.

Тобто листівки розміщуються настільки агресивно, що в людей відразу формується негативна реакція проти компанії.

Другий вид створення негативу навколо компанії - коли в рекламних листівках використовуються підроблені контактні дані компанії.

Робиться копія її сайту, вказуються зовсім інші телефонні номери, а клієнтів, які зателефонують або скористаються будь-якими контактами з цієї листівки, оброблятиме спеціально створений кол-центр або сайт, який видає себе за ресурс компанії.

При цьому навіть надаватимуться реквізити для оплати цієї компанії, але послуги й товари не надаватимуться та не продаватимуться.

Таким чином, на рахунки компанії надходитимуть гроші від клієнтів, про яких вона навіть не знає. А клієнти перераховуватимуть гроші, не маючи можливості зв'язатися з реальним представником компанії та не отримуючи послуг або товарів, за які заплатили.

Це дозволяє створити образ шахрайських дій від імені компанії та сформувати реальний потік скарг реальних людей на компанію до правоохоронних і контрольних органів.

Або ж просто спонукати реальних людей на підставі реального досвіду розміщувати негативні відгуки.

Тобто це один зі способів підставляння.

2.2.2. Організація псевдопікетів і псевдопротестів

Ще один спосіб чорного піару в офлайні - це організація псевдопікетів і псевдопротестів під офісом компанії.

Цей спосіб застосовується для створення інфоприводу для подальших публікацій у ЗМІ та соціальних мережах, а також для створення кадрів для новинних відеосюжетів.

Суть цього методу полягає в тому, що підбираються групи людей, які у вихідний день, рано-вранці або пізно ввечері, коли офіс компанії не працює, збираються біля нього.

Вони швидко розгортають плакати, на яких написано, що компанія - шахрай, «Поверніть нам гроші», вимоги до правоохоронних органів зайнятися діяльністю цієї компанії, провести перевірки, закрити компанію тощо.

Фотограф швидко робить фотографії цих людей на тлі офісу. Далі люди згортають усі плакати й розходяться.

Це практично залишається непомітним для оточення, але дає фотографії псевдопікету під офісом компанії та кадри для подальших відеосюжетів, які використовуються під час розміщення в соціальних мережах і засобах масової інформації.

Далі в ЗМІ поширюються новини про те, що біля офісу цієї компанії обмануті клієнти вже організовують мітинги, пікети, і це стає доказовою базою того, що компанія є шахраєм.

Приклад із нашої практики

У нашій практиці був випадок, коли нам потрібно було зірвати виконання державного замовлення на одному зі шкіряних заводів, який отримав замовлення на виробництво шкіряного взуття - берців для російської армії.

Але після того як завод отримав замовлення, у нього виникла нестача кадрів, і керівництво запустило прийом на роботу, пошук нових співробітників. Їм було дуже важливо набрати достатню кількість працівників для того, щоб виконати це замовлення.

Ми організували ось такий псевдопікет під стінами заводу нібито співробітників, які вимагали виплатити заборгованість із заробітної плати за останні кілька місяців і усунути порушення норм безпеки.

На плакатах писали, що люди отримують багато виробничих травм. Також на плакатах було написано, що завод зливає неочищені відходи в міську каналізацію.

У вихідний день також зняли постановочне інтерв'ю: журналіст розмовляє з псевдоробітниками під стінами заводу, а ті розповідають про порушення.

Далі був змонтований відеосюжет, який поширився місцевими ЗМІ й тим самим викликав у людей недовіру до цього заводу та відсутність бажання влаштовуватися туди на роботу.

У результаті завод не зміг набрати співробітників, і виконання державного замовлення було зірване.

3. Юридичний тиск на компанію

Коли йдеться про великих гравців ринку, то, як то кажуть, на війні всі методи хороші.

І для того, щоб завантажити співробітників компанії додатковою роботою, на яку вона витрачатиме час і ресурси, застосовуються ще й легальні, правові способи тиску на компанію.

До цих методів належать різні скарги до контрольних органів, скарги на інтернет-ресурси компанії, скарги до пошукових систем і скарги від імені обманутих клієнтів.

Кожна така скарга, як правило, має під собою правову підставу, яка додатково створюється, і вимагає від компанії відповідної реакції, роботи адвокатів та залучення юридичної допомоги.

Також різні скарги на компанію можуть стати чудовим інфоприводом для подальших публікацій у ЗМІ про те, що проти компанії проводяться перевірки, що на неї надходять скарги, і таким чином завдається шкода діловій репутації компанії.

3.1. Скарги на сайт компанії через хостинг-провайдерів, реєстраторів і пошукові системи

Перший метод юридичного тиску на компанію - це скарги на її сайт через хостинг-провайдерів і реєстраторів доменних імен.

У цьому випадку надсилаються скарги на порушення авторських прав, імовірне шахрайство та інші порушення.

Також скарги надсилаються до пошукових систем за фактами ймовірного порушення авторських прав, фішингу та різних порушень законодавства на сайті компанії.

Мета цього методу - знизити позиції сайту компанії в пошуковій видачі, а також створити додаткові проблеми, на розв'язання яких компанія буде змушена витрачати свій час і ресурси.

3.2. Скарги від імені незадоволених клієнтів і співробітників

Один із методів - пошук незадоволених співробітників і клієнтів, а також реальних фактів із діяльності компанії. Це дозволяє знайти людей, готових подати на неї скаргу.

Як правило, такі люди за це просять гроші.

Якщо ж таких людей не знаходиться, то залучаються псевдоклієнти, які готові за матеріальну винагороду писати скарги на цю компанію й тим самим змушувати правоохоронні органи проводити різні перевірки компанії.

Або ж такі скарги використовуються як спосіб подальшого звинувачення компанії в шахрайстві, неякісному наданні послуг або продажу неякісних товарів.

3.3. Звернення редакції ЗМІ до прокуратури та Слідчого комітету

Наступний метод ми доволі часто застосовуємо на практиці й вважаємо одним із найдієвіших - це скарга до прокуратури від імені редакції певного ЗМІ.

Як це працює?

Спочатку пишеться журналістське розслідування, у якому вказуються факти шахрайства, корупційних схем і якихось протиправних дій з боку компанії. Наводяться певні факти, або знайдені, або штучно створені, і на їхній підставі випускається розслідування в ЗМІ.

Далі редакція, яка випустила це розслідування, надсилає запит до прокуратури та Слідчого комітету з проханням провести розслідування й перевірити всі факти порушення закону, які були вказані в її власному розслідуванні.

До заяви додається список матеріалів і доказова база. Усе це надсилається до прокуратури та Слідчого комітету як у письмовому вигляді, поштою, так і через онлайн-приймальні.

Після цього, згідно з описуваною процедурою, протягом 30 днів прокуратура та Слідчий комітет повинні прийняти цей запит до опрацювання.

Після того як запит прийнятий до опрацювання, надходить лист у відповідь про те, що звернення зареєстроване під певним номером.

І це вже є інфоприводом для подальшого випуску серії негативних статей у ЗМІ про те, що проти компанії проводиться перевірка прокуратурою та Слідчим комітетом за фактами ймовірних порушень певних статей Кримінального кодексу.

Навіть якщо немає реальних порушень з боку компанії й ця перевірка нічого не знаходить або просто надходить відповідь із прокуратури про те, що жодних порушень не виявлено, однаково вже створений інфопривід для поширення новин про те, що стосовно компанії правоохоронні органи проводять перевірку за фактами порушення закону.

І це, знову-таки, дуже сильно б'є по репутації компанії та відлякує клієнтів.

3.4. Депутатський запит як метод юридичного тиску на компанію

Наступний метод юридичного тиску на компанію - це депутатський запит.

Це один із найрідкісніших і найсерйозніших методів атаки на компанію. Він коштує дуже дорого й потребує попередньої підготовки з фабрикацією доказової бази.

За всю практику нашого агентства цей метод застосовувався лише кілька разів і тільки у великих комплексних кампаніях чорного піару проти дуже сильних гравців ринку.

Розберімо один приклад із нашої практики.

До нас надійшов запит на проведення чорного піару проти одного з власників кількох магазинів мережі SPAR.

Супермаркети SPAR працюють за франчайзинговою моделлю, і багато магазинів належать різним власникам, хоча працюють під однією вивіскою.

У межах PR-кампанії з усунення конкурента надійшло замовлення на дискредитацію двох магазинів, які відкрилися під вивіскою SPAR.

Необхідно було створити для них дуже серйозні проблеми: або призвести до їхнього закриття, або змусити власника продати ці магазини більшому гравцеві ринку.

Далі ми докладно вивчили діяльність цих двох магазинів.

Для того щоб знайти інфопривід, було ухвалено рішення впровадити в один із магазинів журналіста під виглядом співробітника.

Кілька місяців ми чекали, поки відкриється відповідна вакансія. Зрештою з'явилася вакансія у відділі кулінарії, куди й був влаштований наш співробітник.

Далі співробітник просто зафіксував на телефон усі факти антисанітарії та порушення процесу виготовлення готової продукції.

Після цього ми залучили блогерів, які поширили це відео в інтернеті.

Це, звісно, викликало суспільний резонанс, але практично не призвело до жодних серйозних наслідків для власника цих магазинів.

Тому було ухвалено рішення використати депутатський запит.

Ми залучили свої контакти, через які був надісланий депутатський запит до Росспоживнагляду з проханням перевірити діяльність цих магазинів і відповідність усієї їхньої продукції санітарним нормам.

Депутатський запит не могли проігнорувати, тому Росспоживнагляд закрив обидва магазини й почав проводити перевірки персоналу, товарів та умов роботи.

Зрештою на складах виявили прострочену продукцію, яка вже була знята з продажу. Проте співробітники Росспоживнагляду конфіскували 600 кілограмів прострочених продуктів.

Фактично в кожному звичайному супермаркеті можна знайти прострочені продукти. Тим більше якщо вони перебувають на складі, а не в торгових рядах, це саме по собі не є порушенням.

Але сам депутатський запит, перевірка Росспоживнагляду та закриття магазинів стали достатнім інфоприводом для інформаційної кампанії в пресі й викликали великий резонанс серед мешканців району, де розташовані магазини.

Без депутатського запиту ця історія не отримала б такого поширення й не привернула б увагу контрольних органів.

Це яскравий приклад того, як депутатський запит допоміг створити суспільний резонанс і серйозні репутаційні проблеми для магазину.

Висновок

Таким чином, чорний піар проти організації може включати не лише негативні відгуки й публікації в ЗМІ, а й роботу в соціальних мережах, офлайн-методи та юридичний тиск. Усі ці напрями можуть використовуватися окремо або в межах однієї комплексної кампанії, коли одні дії створюють інфопривід, інші забезпечують його поширення, а треті змушують компанію витрачати час і ресурси на розв'язання проблем, що виникли. Масштаб і набір методів залежать від особливостей конкретної організації та цілей проєкту.

Зміст статті