Антиреклама конкурента як один із методів чорного піару
1. Що таке антиреклама конкурентів
Часто під фразою «антиреклама конкурентів» люди розуміють чорний піар у всіх його проявах, спрямований на дискредитацію репутації конкурента. На їхню думку, будь-яке поширення негативної інформації про компанію є антирекламою.
Почасти це правильно. Однак у чорному піарі це поняття має й інше, конкретніше значення. Під антирекламою мається на увазі один із методів конкурентної боротьби, що дозволяє зіштовхнути лобами дві компанії-конкуренти та спровокувати між ними інформаційну війну.
Далі ми докладно розберемо цей метод на прикладах.
2. Як працює антиреклама конкурентів
Коли на ринку працює кілька конкурентів, а бюджет кампанії з дискредитації їхньої репутації доволі обмежений, є сенс спробувати зіштовхнути лобами кількох гравців ринку, щоб вони самостійно почали інформаційну кампанію один проти одного.
Таким чином, ми зможемо суттєво заощадити кошти, оскільки нам не доведеться одночасно витрачати гроші на дискредитацію всіх конкурентів. Натомість можна використовувати методи, що дозволяють спровокувати інших учасників ринку на взаємні звинувачення, змусити їх поливати брудом один одного й витрачати власні бюджети на інформаційну війну.
При цьому основна ідея полягає у використанні рекламних інструментів, які дозволяють діяти без прямої участі в конфлікті між конкурентами.
3. Які види антиреклами існують і як вони працюють
Схема гранично проста. Ми справді рекламуватимемо одного конкурента, але одночасно в цій самій рекламі очорнюватимемо іншого.
Розберімо, як подібна антиреклама працює на практиці.
3.1. Антиреклама конкурента за допомогою негативних відгуків
Припустімо, на ринку працює кілька постачальників питної води. За допомогою негативних відгуків в інтернеті ми спробуємо зіштовхнути лобами двох конкурентів.
Наприклад, у нас є виробник води з Москви та виробник із Санкт-Петербурга.
Про виробника із Санкт-Петербурга починають з'являтися негативні відгуки, у яких говориться, що ця компанія займається контрафактом, продає неякісну воду, завищує вартість послуг, а її співробітники грублять клієнтам.
При цьому в тих самих відгуках вказується, що незадоволені клієнти були змушені відмовитися від послуг цієї компанії та перейти до виробника з Москви, який нібито надає якісні послуги.
Таким чином, у негативних відгуках про одного конкурента одночасно рекламується другий виробник.
Природно, подібні відгуки від неіснуючих клієнтів привертають увагу керівництва компанії із Санкт-Петербурга. Побачивши, що практично в кожному негативному відгуку присутня реклама московського виробника, керівництво починає підозрювати саме його в організації чорного піару.
Далі, через певний проміжок часу, наприклад через місяць, аналогічні негативні відгуки починають з'являтися вже про виробника з Москви. Тільки тепер у них розхвалюється компанія із Санкт-Петербурга.
У результаті московський виробник може сприйняти те, що відбувається, як реакцію конкурента у відповідь на попередню інформаційну кампанію.
Таким чином, обидві компанії починають підозрювати одна одну в організації чорного піару й сприймати те, що відбувається, як інформаційну війну між собою.
3.2. Антиреклама конкурентів через публікації в ЗМІ
Наступний етап - підключення ЗМІ та перехід на серйозніший рівень інформаційного протистояння.
Наприклад, на новинних або спеціалізованих сайтах може з'явитися аналітична стаття, присвячена порівнянню виробників питної води, представлених на ринку.
Матеріал оформлюється як незалежне експертне дослідження, у межах якого нібито проводилося сліпе тестування продукції різних виробників, а зразки води перевірялися в незалежній лабораторії.
У такій статті один із виробників, наприклад компанія з Москви, представляється найкращим учасником ринку. Вказується, що його вода виявилася найчистішою та найякіснішою.
При цьому у виробника із Санкт-Петербурга нібито виявляються домішки, хлор і ознаки того, що вода могла бути набрана з-під крана, а не отримана з артезіанського джерела.
Далі розглядаються інші виробники, інформація про яких подається практично нейтрально. Без вираженої позитивної або негативної оцінки.
Наприкінці подібної статті дрібним шрифтом може розміщуватися позначка про публікацію на правах реклами, а як рекламодавець вказуватися, наприклад, один із менеджерів компанії з Москви або Санкт-Петербурга - залежно від того, який виробник отримав позитивну оцінку.
Таким чином створюється враження, що стаття є замовною й розміщена одним із конкурентів із метою дискредитації іншого.
У результаті дві компанії виявляються втягнутими в конфлікт, сприймаючи подібні публікації як дії одна проти одної.
Це один із найпростіших і найпримітивніших прикладів антиреклами. Однак він доволі наочно показує загальну схему того, як можна зіштовхнути лобами дві компанії-конкуренти.
4. Антиреклама конкурента під виглядом реальної реклами
Але що робити, якщо зіштовхнути лобами двох конкурентів неможливо? Наприклад, коли на ринку фактично присутній лише один серйозний конкурент або ринок розподілений таким чином, що будь-яке поширення негативу відразу викличе підозри щодо замовника.
Подібна ситуація можлива, коли ринок поділений між двома компаніями, власники яких є родичами. У такому разі відкрита дискредитація одного з учасників може виявитися надто очевидною.
Саме в подібних ситуаціях застосовується антиреклама конкурента, яка маскується під справжню рекламу цієї організації.
Головна особливість полягає в тому, що сама реклама виконується в настільки агресивній або дратівливій формі, що замість залучення клієнтів починає викликати в цільової аудиторії негативні асоціації.
Основне завдання - запустити реальну рекламу конкурента таким чином, щоб вона не приваблювала, а, навпаки, відлякувала його потенційних і постійних клієнтів.
На практиці для цих цілей застосовуються різні підходи.
4.1. Агресивна зовнішня реклама конкурента
Один із методів - зовнішня реклама в агресивній формі. Наприклад, розклеювання рекламних листівок.
Листівки друкуються на самоклейному папері та розміщуються на автомобілях, причому безпосередньо на склі, так, щоб їх було складно видалити.
Природно, подібна реклама викликає роздратування у водіїв. Листівка заважає огляду, а зняти її зі скла часто доволі складно.
При цьому водій бачить, яка саме компанія рекламується на листівці, і всі претензії висуває безпосередньо цій організації, вважаючи її ініціатором такої рекламної кампанії.
Особливо добре цей метод працює щодо невеликих локальних компаній: кафе, салонів краси та інших організацій, що постачають товари або надають послуги мешканцям конкретного району.
У результаті подібна агресивна реклама здатна викликати хвилю негативу серед місцевих мешканців, які починають асоціювати незручності з рекламованою компанією.
4.2. Розклеювання реклами в невідповідних місцях
Інший спосіб - поширення реклами в місцях, де її розміщення викликає особливе роздратування. Наприклад, на дверях квартир або інших поверхнях, які не прийнято заклеювати рекламними оголошеннями.
У нашій практиці був випадок, коли потрібно було дискредитувати магазин інтим-товарів.
Для цього були підготовлені рекламні листівки цього магазину із зображеннями секс-іграшок, оголених дівчат та іншими провокаційними фотографіями.
Ці листівки розклеїли в дитячих садках і школах.
Природно, подібна реклама викликала бурхливу негативну реакцію з боку батьків. Почалися масові скарги, а згодом була навіть спроба розбити вітрину цього магазину.
Таким чином, реклама, яка зовні виглядала як просування товарів магазину, фактично стала причиною серйозного невдоволення з боку оточення.
4.3. Масова розсилка як метод агресивної антиреклами
Ще один метод агресивної антиреклами - масові розсилки. Вони можуть здійснюватися через звичайні поштові скриньки, телефонні номери, електронну пошту або месенджери.
У таких рекламних повідомленнях використовуються психологічні прийоми, спрямовані на те, щоб викликати в одержувачів роздратування, образу або відверто негативну реакцію.
Наприклад, в одній із розсилок ми використовували такий текст:
«Привіт, Лошарику! Ти досі не відвідав магазин на П'ятницькій і ходиш як останній обсос? Досить виглядати як злидар! Приходь до нас, і ми зробимо з тебе нормальну людину».
У цьому випадку образи були представлені у вигляді своєрідного рекламного гасла. Однак для більшості одержувачів подібні формулювання виявилися не кумедними, а образливими.
Люди почали скаржитися на рекламу, додавати відправників до чорних списків і навіть особисто приходити в магазин із претензіями.
У результаті подібна антиреклама сформувала негативні асоціації з магазином не лише в потенційних покупців, а й у його постійних клієнтів.
Людям не сподобалося образливе звернення, тому деякі з них згодом відмовилися від покупок у цьому магазині.
4.4. Фальшиві знижкові та подарункові купони як метод антиреклами
Ще один вид дискредитації та антиреклами - поширення фальшивих знижкових і подарункових купонів.
Наприклад, від імені конкретного магазину або компанії випускаються подарункові купони на товари й послуги або знижкові картки з дуже великими знижками та бонусами.
Такі пропозиції поширюються серед широкої аудиторії. Це можуть бути електронні купони, які розсилаються на телефонні номери й адреси електронної пошти, або паперові листи, які розкладаються по поштових скриньках мікрорайону, де розташована ця організація або магазин.
Як правило, коли люди отримують подібний купон і бачать велику знижку або привабливий бонус, частина з них вирішує скористатися пропозицією. Особливо якщо вони вже є клієнтами цього магазину або організації.
Однак під час звернення до магазину на них чекає розчарування.
Співробітники нічого не знають про подібні акції й не можуть надати обіцяну знижку або подарунок. Природно, клієнтові відмовляють.
У результаті люди сприймають те, що відбувається, як обман і спробу привабити покупців у магазин обіцянками знижок і бонусів, які насправді ніхто не збирався надавати.
Подібна ситуація викликає хвилю негативу й відштовхує клієнтів від подальшого відвідування магазину або закладу.
При цьому пояснення співробітників про те, що компанію підставили, а самі купони є підробленими, далеко не завжди викликають довіру. Відвідувачі продовжують вважати, що їх просто обманули.
4.5. Поширення фальшивих інтерв'ю з керівництвом компанії
Ще один метод антиреклами, який добре працює в інтернеті, - поширення фальшивих інтерв'ю з представниками або керівництвом компанії-конкурента.
У таких інтерв'ю керівник представляється егоїстичною людиною, націленою винятково на заробіток, обман і маніпуляції. Навколо нього та використовуваних ним методів роботи формується винятково негативний образ.
Навіть якщо компанія надає якісні послуги, її керівника можна представити нахабним і безпринципним капіталістом, який заради прибутку готовий на все.
Як яскравий приклад можна навести чорний піар проти Германа Грефа, коли негативна репутація керівника Сбербанку позначалася безпосередньо на репутації самого Сбербанку.
Подібний метод особливо добре зарекомендував себе щодо великих компаній, які перебувають на слуху й добре відомі широкій аудиторії.
Оскільки інформація про такі організації та їхніх керівників становить інтерес для великої кількості людей, публікації здатні привертати значну увагу та впливати на сприйняття самого керівника і компанії.
5. Антиреклама конкурента в політиці та передвиборчих кампаніях
Цей метод чорного піару доволі часто використовується в політиці та передвиборчих кампаніях, особливо коли відкрите поширення негативу проти опонента може викликати небажані наслідки.
Наприклад, якщо два політики борються за посаду мера, то в разі появи масштабної інформаційної кампанії з дискредитації одного з них громадськість може відразу запідозрити другого кандидата.
Тому в подібних ситуаціях використовується антиреклама конкурента, у межах якої від імені кандидата поширюються неіснуючі обіцянки або інші матеріали, здатні викликати негативну реакцію виборців.
Це можуть бути рекламні листівки, розіграші, псевдоінтерв'ю або підроблена передвиборча програма, у якій кандидат обіцяє те, що практично неможливо виконати.
Також можуть використовуватися методи агітації, які давно дискредитували себе в очах виборців.
5.1. Приклад антиреклами в передвиборчій кампанії
Наприклад, у нашій практиці застосовувався метод із роздаванням продовольчих пакетів.
Ми сформували продовольчий набір, до якого входили кілограм гречки, кілограм рису, пачка макаронів і кілька консервів. При цьому всі продукти були простроченими та поганої якості.
У кожен пакет вклали рекламну листівку опонента нашого клієнта, у якій вказувалося, що ці продовольчі набори є подарунком і частиною виборчої кампанії цього кандидата.
Ці набори поширювалися серед пенсіонерів, людей з інвалідністю та представників основної передвиборчої аудиторії, яка, імовірно, могла проголосувати за цього кандидата.
Природно, коли люди отримали подібні подарунки, що складалися з прострочених і неякісних продуктів, це викликало хвилю негативу.
По-перше, таке роздавання викликало асоціації з 90-ми роками, коли депутати подібним чином намагалися підкупати свій електорат.
По-друге, якість самих продуктів викликала обурення людей, які сприйняли подібний подарунок як вияв неповаги.
У результаті почалася хвиля обговорень, негативних коментарів і глузувань із цього кандидата.
Зрештою він не переміг на виборах, хоча до цього вважався явним лідером передвиборчих перегонів.
6. Вірусна антиреклама конкурента: меми та поширення негативу в інтернеті
Ще один різновид антиреклами - поєднання самої рекламної кампанії з подальшим поширенням мемів, завдяки яким негативна інформація може отримати вірусний ефект.
Як це працює?
Повернімося до прикладу з депутатом, від імені якого поширювалися прострочені продовольчі набори.
Після роздавання цих наборів ми створили меми, присвячені цьому кандидату та нібито його подарункам виборцям, і поширили їх у соціальних мережах.
Далі люди почали самостійно робити репости, придумувати нові меми й підхоплювати хвилю глузувань із кандидата.
Причому його подальші виправдання лише посилювали цей ефект.
Коли кандидат публічно заявив, що не поширював жодних продовольчих пакетів і що його підставили, це стало приводом для нових глузувань.
У соціальних мережах почали з'являтися меми з формулюваннями на кшталт: «Не винний я, мені це підкинули інопланетяни» або «Я настільки жмот, що не міг навіть купити гречки».
Таким чином, спочатку над створенням мемів працювали наші креативники, але згодом користувачі соціальних мереж самі підхопили цю хвилю й почали поширювати власні жарти та зображення, присвячені цій ситуації.
У результаті інформаційна кампанія отримала подальше поширення вже завдяки активності самої аудиторії.
6.1. Як антиреклама стає інфоприводом для публікацій у ЗМІ
За аналогічним принципом антиреклама може використовуватися й проти комерційних компаній.
Наприклад, від імені організації з'являється рекламна кампанія, виконана в агресивному або образливому стилі. Після цього сама реклама стає інформаційним приводом для публікацій у ЗМІ.
У новинних матеріалах розповідається про те, як компанія невдало спробувала прорекламувати свої товари або послуги, але замість залучення клієнтів викликала масове невдоволення.
Таким чином, антиреклама стає основою для подальшого поширення негативу в інтернеті.
Особливість подібного підходу полягає в тому, що негативна реакція починає формуватися не лише в людей, які безпосередньо зіткнулися з рекламою, а й у тих, хто дізнався про неї з публікацій.
Наприклад, з'являється новина про те, що рекламна кампанія викликала хвилю обурення серед клієнтів і деякі з них почали масово відмовлятися від послуг цієї організації.
Інші клієнти, які раніше нічого не знали про цю рекламу, читають подібні новини й теж починають відчувати невдоволення.
Спрацьовує своєрідний масовий ефект: люди бачать, що інші клієнти негативно ставляться до компанії, послугами якої вони самі користуються, і починають інакше сприймати її діяльність.
Зрештою частина з них також може відмовитися від товарів або послуг цієї організації.
Висновок
Цей вид чорного піару добре зарекомендував себе в кампаніях, де необхідно діяти руками інших людей, зіштовхнути лобами кількох конкурентів, відвернути увагу від власної компанії або перевести підозри на іншого учасника ринку.
Антиреклама також застосовується в тих випадках, коли неможливо відкрито запускати дискредитаційну кампанію, але необхідно викликати негативну реакцію у вже наявних клієнтів конкурента.
Наприклад, компанія може посідати провідне становище на ринку, користуватися високим авторитетом і мати величезну клієнтську базу. Її постійні покупці задоволені якістю товарів і послуг, довіряють компанії та не збираються переходити до конкурентів.
Однак саме в такій ситуації антиреклама здатна стати переломним моментом, після якого навіть лояльні клієнти починають відчувати невдоволення й відмовлятися від подальшої співпраці.
При цьому цей метод підходить практично для будь-яких організацій - від невеликих локальних компаній до найбільших учасників ринку.
Навіть якщо компанія має бездоганну, практично кришталеву репутацію, це не виключає можливості її дискредитації за допомогою антиреклами, яка зовні виходитиме від її власного імені.
Надалі подібна реклама може стати інформаційним приводом для поширення негативу в ЗМІ, соціальних мережах та інших інтернет-ресурсах.
Таким чином, відомість компанії, її авторитет, якість товарів і послуг, велика клієнтська база та позитивна репутація не завжди здатні захистити її від подібного методу чорного піару.